З огляду на наявність "комуністичної загрози", США внесли питання про Корею на розгляд другої сесії Генеральної Асамблеї ООН. Більшістю голосів та схвалила 14 листопада 1947 р. американський проект резолюції про створення Тимчасової комісії ООН по Кореї, що повинна була забезпечити проведення вільних виборів на півострові й формування загальнонаціонального уряду. Але СРСР відмовився визнати повноваження Тимчасової комісії, а Українська РСР, відповідно, не погодилася взяти участь у її роботі. У результаті напівдемократичні вибори відбулися в травні 1948 р. лише на Півдні, але 12 грудня того ж року Генеральна Асамблея ООН спеціальною резолюцією визнала "єдино законною" проголошену 15 серпня Корейську Республіку зі столицею в Сеулі (площа – 98,5 тис. кв. км, населення – 47,5 млн. чол. на 2000 р.). На Півночі, у Пхеньяні, 9 вересня була проголошена Корейська Народно-Демократична Республіка (площа – 120,5 тис. кв. км, населення – 22 млн. чол. на 2001 р.). Обидві держави розпочали підготовку до об'єднання півострова силою, що полегшувалося завершенням на кінець 1949 р. виведення радянських і американських військ. На Півдні в якості радників залишалося 500 американських військових і 700 цивільних службовців.

Далекими від ідилічних були й відносини офіційного Вашингтона з Лі Син Маном: приймаючи в лютому 1950 р. закон про надання Південній Кореї фінансово-економічної допомоги, Конгрес обумовив її включенням до сеульського уряду представника комуністичної партії. На парламентських виборах 30 травня прибічники південнокорейського президента зазнали гучної поразки, отримавши лише 45 із 210 мандатів. З'явилася реальна можливість усунення непримиренних антикомуністів від влади і налагодження конструктивного діалогу з Пхеньяном, але атака північнокорейської армії у неділю, 25 червня 1950 р., що увінчалася повним успіхом, не лише зберегла президентський пост за Лі Син Маном, але й викликала кардинальні зміни в усій світовій політиці.

На Півдні американці просували до влади учасника боротьби за незалежність Кореї досвідченого ліберального політика-емігранта Лі Син Мана. Під прискіпливим наглядом американських військових він мав реалізувати план демократичних перетворень, аналогічний тому, що був розроблений у Вашингтоні для переможеної Японії. Радянська військова адміністрація на Півночі зробила ставку на Кім Ір Сена, що змолоду брав участь у комуністичному антияпонському партизанському русі, змушений був шукати політичного притулку в СРСР, а після визволення в мундирі майора Радянської Армії був переправлений до Пхеньяна і почав швидке сходження по щаблям політичної кар’єри.

Жизнь древних восточных славян. Расселение и занятия славянских племен на территории Украины
Название родственных народов "славяне" впервые появилось в произведениях византийского историка Прокопия Кессарийского "Война с готами" и императора Маврикия Стратега "Тактика и стратегия" (VI в). Славянские племена, составлявшие три ветви - западную, южную и восточную, с древнейших времен жили в Европе (о ...

Спа́со-Преображе́нский собо́р (1827-1829 гг.)
Спа́со-Преображе́нский собор (1827-1829 гг.) (официальное название — собор Преображения Господня всей гвардии) в Санкт-Петербурге — православный храм Санкт-Петербургской епархии Русской Церкви, на Преображенской площади. Восстановлен архитектором В. П. Стасовым в 1829 году. Памятник архитектуры.(Рис. 12 ) Никогда не закрывалс ...

Из истории двух государств
Со времён Рюрика оба берега реки Невы принадлежали Великому Новгороду. К 1054 году финские племена, населявшие всю современную территорию Финляндии, платили дань Древнерусскому государству. В 1610 -1611 гг., шведам удалось захватить русские земли на обоих берегах Невы. Однако спустя 100 лет Петр Великий вернул России территории на Карел ...