З огляду на наявність "комуністичної загрози", США внесли питання про Корею на розгляд другої сесії Генеральної Асамблеї ООН. Більшістю голосів та схвалила 14 листопада 1947 р. американський проект резолюції про створення Тимчасової комісії ООН по Кореї, що повинна була забезпечити проведення вільних виборів на півострові й формування загальнонаціонального уряду. Але СРСР відмовився визнати повноваження Тимчасової комісії, а Українська РСР, відповідно, не погодилася взяти участь у її роботі. У результаті напівдемократичні вибори відбулися в травні 1948 р. лише на Півдні, але 12 грудня того ж року Генеральна Асамблея ООН спеціальною резолюцією визнала "єдино законною" проголошену 15 серпня Корейську Республіку зі столицею в Сеулі (площа – 98,5 тис. кв. км, населення – 47,5 млн. чол. на 2000 р.). На Півночі, у Пхеньяні, 9 вересня була проголошена Корейська Народно-Демократична Республіка (площа – 120,5 тис. кв. км, населення – 22 млн. чол. на 2001 р.). Обидві держави розпочали підготовку до об'єднання півострова силою, що полегшувалося завершенням на кінець 1949 р. виведення радянських і американських військ. На Півдні в якості радників залишалося 500 американських військових і 700 цивільних службовців.

Далекими від ідилічних були й відносини офіційного Вашингтона з Лі Син Маном: приймаючи в лютому 1950 р. закон про надання Південній Кореї фінансово-економічної допомоги, Конгрес обумовив її включенням до сеульського уряду представника комуністичної партії. На парламентських виборах 30 травня прибічники південнокорейського президента зазнали гучної поразки, отримавши лише 45 із 210 мандатів. З'явилася реальна можливість усунення непримиренних антикомуністів від влади і налагодження конструктивного діалогу з Пхеньяном, але атака північнокорейської армії у неділю, 25 червня 1950 р., що увінчалася повним успіхом, не лише зберегла президентський пост за Лі Син Маном, але й викликала кардинальні зміни в усій світовій політиці.

На Півдні американці просували до влади учасника боротьби за незалежність Кореї досвідченого ліберального політика-емігранта Лі Син Мана. Під прискіпливим наглядом американських військових він мав реалізувати план демократичних перетворень, аналогічний тому, що був розроблений у Вашингтоні для переможеної Японії. Радянська військова адміністрація на Півночі зробила ставку на Кім Ір Сена, що змолоду брав участь у комуністичному антияпонському партизанському русі, змушений був шукати політичного притулку в СРСР, а після визволення в мундирі майора Радянської Армії був переправлений до Пхеньяна і почав швидке сходження по щаблям політичної кар’єри.

Гангутское морское сражение (1714 г.)
После победы зимой 1714 г. у Лапполо можно было развивать действия на море. К 1714 г. русский флот представлял большую силу, способную потягаться с шведским флотом. Обстановка в Западной Европе несколько улучшилась для России. Между державами-победительницами — Англией, Голландией и Австрией — начались серьезные трения после Утрехтского ...

Белгородчина в годы НЭПа
Замена продразверстки продналогом уже в 1921 году позволила крестьянам Белгородчины значительно увеличить площади посева зерновых. Так, если в 1920 году в Алексеевском уезде было засеяно озимыми 14 тысяч десятин земли, то в 1921 году 30 тысяч. В Валуйском уезде — соответственно 22,5 и 32 тысячи десятин. Такое же положение было и по друг ...

Направленность политики США в начале 70-х годов. Применение "доктрины Никсона" в Южной Корее
Первой задачей истощенной войной Южной Кореи было возрождение экономики. Помощь ООН и США позволили в течение нескольких лет поднять хозяйство и создать ряд новых отраслей промышленности. Апрель 1960 г. переломил ситуацию в Южной Корее, где разгорелось яростное восстание и Лин Сын Ман был свергнут. В последующие годы политическая карти ...