З огляду на наявність "комуністичної загрози", США внесли питання про Корею на розгляд другої сесії Генеральної Асамблеї ООН. Більшістю голосів та схвалила 14 листопада 1947 р. американський проект резолюції про створення Тимчасової комісії ООН по Кореї, що повинна була забезпечити проведення вільних виборів на півострові й формування загальнонаціонального уряду. Але СРСР відмовився визнати повноваження Тимчасової комісії, а Українська РСР, відповідно, не погодилася взяти участь у її роботі. У результаті напівдемократичні вибори відбулися в травні 1948 р. лише на Півдні, але 12 грудня того ж року Генеральна Асамблея ООН спеціальною резолюцією визнала "єдино законною" проголошену 15 серпня Корейську Республіку зі столицею в Сеулі (площа – 98,5 тис. кв. км, населення – 47,5 млн. чол. на 2000 р.). На Півночі, у Пхеньяні, 9 вересня була проголошена Корейська Народно-Демократична Республіка (площа – 120,5 тис. кв. км, населення – 22 млн. чол. на 2001 р.). Обидві держави розпочали підготовку до об'єднання півострова силою, що полегшувалося завершенням на кінець 1949 р. виведення радянських і американських військ. На Півдні в якості радників залишалося 500 американських військових і 700 цивільних службовців.

Далекими від ідилічних були й відносини офіційного Вашингтона з Лі Син Маном: приймаючи в лютому 1950 р. закон про надання Південній Кореї фінансово-економічної допомоги, Конгрес обумовив її включенням до сеульського уряду представника комуністичної партії. На парламентських виборах 30 травня прибічники південнокорейського президента зазнали гучної поразки, отримавши лише 45 із 210 мандатів. З'явилася реальна можливість усунення непримиренних антикомуністів від влади і налагодження конструктивного діалогу з Пхеньяном, але атака північнокорейської армії у неділю, 25 червня 1950 р., що увінчалася повним успіхом, не лише зберегла президентський пост за Лі Син Маном, але й викликала кардинальні зміни в усій світовій політиці.

На Півдні американці просували до влади учасника боротьби за незалежність Кореї досвідченого ліберального політика-емігранта Лі Син Мана. Під прискіпливим наглядом американських військових він мав реалізувати план демократичних перетворень, аналогічний тому, що був розроблений у Вашингтоні для переможеної Японії. Радянська військова адміністрація на Півночі зробила ставку на Кім Ір Сена, що змолоду брав участь у комуністичному антияпонському партизанському русі, змушений був шукати політичного притулку в СРСР, а після визволення в мундирі майора Радянської Армії був переправлений до Пхеньяна і почав швидке сходження по щаблям політичної кар’єри.

СССР накануне Великой Отечественной войны. Начало Второй мировой войны и Советский Союз
1 сентября 1939 г. Германия начала войну против Польши. Польские войска были быстро разбиты, правительство бежало из столицы. 17 сентября 1939 г. советские войска вступили в восточные районы Польского государства. Секретный протокол к советско-германскому договору от 23 августа «заработал». В составе СССР оказались земли Западной Украин ...

Реформы центральных органов управления.
Отправляясь в Прутский поход, Петр I оставил в 1711г для управления страной Сенат. Позднее он превратился в высший распорядительный, судебный и законосовещательный орган. Первоначально состоял из 9 человек, назначавшихся царем. В 1717-1722гг на смену изжившим себя приказам пришли коллегии. Высшей коллегией был Сенат. Первейшие три - Во ...

Развитие национального и иностранного капитала
Новая экономическая политика Гоминьдана не сразу выявила свою экономическую и социальную эффективность. Быстрее и активнее отреагировал, естественно, национальный капитал. С 1951 по 1964 г. в промышленности, торговле и сфере услуг число частных предприятий увеличилось с 68 тыс. до 227 тыс., а частные капиталовложения возросли на 1353 мл ...