З огляду на наявність "комуністичної загрози", США внесли питання про Корею на розгляд другої сесії Генеральної Асамблеї ООН. Більшістю голосів та схвалила 14 листопада 1947 р. американський проект резолюції про створення Тимчасової комісії ООН по Кореї, що повинна була забезпечити проведення вільних виборів на півострові й формування загальнонаціонального уряду. Але СРСР відмовився визнати повноваження Тимчасової комісії, а Українська РСР, відповідно, не погодилася взяти участь у її роботі. У результаті напівдемократичні вибори відбулися в травні 1948 р. лише на Півдні, але 12 грудня того ж року Генеральна Асамблея ООН спеціальною резолюцією визнала "єдино законною" проголошену 15 серпня Корейську Республіку зі столицею в Сеулі (площа – 98,5 тис. кв. км, населення – 47,5 млн. чол. на 2000 р.). На Півночі, у Пхеньяні, 9 вересня була проголошена Корейська Народно-Демократична Республіка (площа – 120,5 тис. кв. км, населення – 22 млн. чол. на 2001 р.). Обидві держави розпочали підготовку до об'єднання півострова силою, що полегшувалося завершенням на кінець 1949 р. виведення радянських і американських військ. На Півдні в якості радників залишалося 500 американських військових і 700 цивільних службовців.

Далекими від ідилічних були й відносини офіційного Вашингтона з Лі Син Маном: приймаючи в лютому 1950 р. закон про надання Південній Кореї фінансово-економічної допомоги, Конгрес обумовив її включенням до сеульського уряду представника комуністичної партії. На парламентських виборах 30 травня прибічники південнокорейського президента зазнали гучної поразки, отримавши лише 45 із 210 мандатів. З'явилася реальна можливість усунення непримиренних антикомуністів від влади і налагодження конструктивного діалогу з Пхеньяном, але атака північнокорейської армії у неділю, 25 червня 1950 р., що увінчалася повним успіхом, не лише зберегла президентський пост за Лі Син Маном, але й викликала кардинальні зміни в усій світовій політиці.

На Півдні американці просували до влади учасника боротьби за незалежність Кореї досвідченого ліберального політика-емігранта Лі Син Мана. Під прискіпливим наглядом американських військових він мав реалізувати план демократичних перетворень, аналогічний тому, що був розроблений у Вашингтоні для переможеної Японії. Радянська військова адміністрація на Півночі зробила ставку на Кім Ір Сена, що змолоду брав участь у комуністичному антияпонському партизанському русі, змушений був шукати політичного притулку в СРСР, а після визволення в мундирі майора Радянської Армії був переправлений до Пхеньяна і почав швидке сходження по щаблям політичної кар’єри.

Завоевание Месопотамии и Ирана
Весной 331 до н.э. Александр двинулся в Финикию, где подавил восстание самаритян. Планируя создать Новую Македонию, которая бы обороняла Палестину от кочевников и охраняла бы торговый путь вдоль восточного берега Иордана в Южную Аравию, основал на севере Заиорданья несколько городов (Дион, Гераса, Пелла), населив их своими ветеранами и ...

Репрессивная система и карательная политика СССР
Советская репрессивная система, главную и неотъемлемую часть которой составлял ГУЛАГ, создавалась в течение ряда лет. Она уходит корнями в хаос революции и гражданской войны. Однако было бы неверно утверждать, что эта система возникла на пустом месте. Она не только органически включила в себя все пенитенциарные учреждения Российской имп ...

США - Южная Корея: период "зрелого партнерства". Развитие американо-южнокорейского сотрудничества
Развитие японо-южнокорейского экономического сотрудничества и выгодно и невыгодно Америке. С одной стороны, оно содействует укреплению позиций капиталистической системы в целом, снимая при этом с США бремя экономической помощи и позволяя им направить ресурсы в другие, в данный момент более важные в стратегическом отношении районы мира, ...