З огляду на наявність "комуністичної загрози", США внесли питання про Корею на розгляд другої сесії Генеральної Асамблеї ООН. Більшістю голосів та схвалила 14 листопада 1947 р. американський проект резолюції про створення Тимчасової комісії ООН по Кореї, що повинна була забезпечити проведення вільних виборів на півострові й формування загальнонаціонального уряду. Але СРСР відмовився визнати повноваження Тимчасової комісії, а Українська РСР, відповідно, не погодилася взяти участь у її роботі. У результаті напівдемократичні вибори відбулися в травні 1948 р. лише на Півдні, але 12 грудня того ж року Генеральна Асамблея ООН спеціальною резолюцією визнала "єдино законною" проголошену 15 серпня Корейську Республіку зі столицею в Сеулі (площа – 98,5 тис. кв. км, населення – 47,5 млн. чол. на 2000 р.). На Півночі, у Пхеньяні, 9 вересня була проголошена Корейська Народно-Демократична Республіка (площа – 120,5 тис. кв. км, населення – 22 млн. чол. на 2001 р.). Обидві держави розпочали підготовку до об'єднання півострова силою, що полегшувалося завершенням на кінець 1949 р. виведення радянських і американських військ. На Півдні в якості радників залишалося 500 американських військових і 700 цивільних службовців.

Далекими від ідилічних були й відносини офіційного Вашингтона з Лі Син Маном: приймаючи в лютому 1950 р. закон про надання Південній Кореї фінансово-економічної допомоги, Конгрес обумовив її включенням до сеульського уряду представника комуністичної партії. На парламентських виборах 30 травня прибічники південнокорейського президента зазнали гучної поразки, отримавши лише 45 із 210 мандатів. З'явилася реальна можливість усунення непримиренних антикомуністів від влади і налагодження конструктивного діалогу з Пхеньяном, але атака північнокорейської армії у неділю, 25 червня 1950 р., що увінчалася повним успіхом, не лише зберегла президентський пост за Лі Син Маном, але й викликала кардинальні зміни в усій світовій політиці.

На Півдні американці просували до влади учасника боротьби за незалежність Кореї досвідченого ліберального політика-емігранта Лі Син Мана. Під прискіпливим наглядом американських військових він мав реалізувати план демократичних перетворень, аналогічний тому, що був розроблений у Вашингтоні для переможеної Японії. Радянська військова адміністрація на Півночі зробила ставку на Кім Ір Сена, що змолоду брав участь у комуністичному антияпонському партизанському русі, змушений був шукати політичного притулку в СРСР, а після визволення в мундирі майора Радянської Армії був переправлений до Пхеньяна і почав швидке сходження по щаблям політичної кар’єри.

Военное искусство Ф.Ф. Ушакова в сражении у о. Тендра (1790 г.)
В ходе русско-турецкой войны 1787–1791 гг. Черноморский флот под командованием контр-адмирала Ф.Ф. Ушакова (с марта 1790 г.) последовательными ударами в сражениях у Синопа в Керченском проливе и у о. Тендра нанес поражение турецкому флоту. В 1787 г. Турция, подстрекаемая Великобританией, вновь начала войну против России, стремясь лишит ...

Внешняя политика Александра I. Отечественная война 1812 г. Поход русской армии 1813–1815 гг
Важнейшей задачей внешней политики России в начале XIX в. было сдерживание французской экспансии в Европе. Александр подписал в Тильзитеневыгодный для России русско-французский договор о мире, дружбе и союзе (июль 1807 г.) . Россия признавала все завоевания Франции, вступала с ней в союз и присоединялась к континентальной блокаде Англ ...

Социально-экономическое развитие в конце XIX-начале XXв.
По производству зерна Россия занимала 1 место в мире, давая половину мирового урожая ржи и 1/5 пшеницы. Четверть мирового экспорта зерна принадлежала России. В 1900-1913гг площадь посевов выросла на 15%, при этом урожайность хлебов увеличилась на 10%, сбор зерна на душу населения возрос более чем на 20%. Ввоз сельскохозяйственных машин ...