З огляду на наявність "комуністичної загрози", США внесли питання про Корею на розгляд другої сесії Генеральної Асамблеї ООН. Більшістю голосів та схвалила 14 листопада 1947 р. американський проект резолюції про створення Тимчасової комісії ООН по Кореї, що повинна була забезпечити проведення вільних виборів на півострові й формування загальнонаціонального уряду. Але СРСР відмовився визнати повноваження Тимчасової комісії, а Українська РСР, відповідно, не погодилася взяти участь у її роботі. У результаті напівдемократичні вибори відбулися в травні 1948 р. лише на Півдні, але 12 грудня того ж року Генеральна Асамблея ООН спеціальною резолюцією визнала "єдино законною" проголошену 15 серпня Корейську Республіку зі столицею в Сеулі (площа – 98,5 тис. кв. км, населення – 47,5 млн. чол. на 2000 р.). На Півночі, у Пхеньяні, 9 вересня була проголошена Корейська Народно-Демократична Республіка (площа – 120,5 тис. кв. км, населення – 22 млн. чол. на 2001 р.). Обидві держави розпочали підготовку до об'єднання півострова силою, що полегшувалося завершенням на кінець 1949 р. виведення радянських і американських військ. На Півдні в якості радників залишалося 500 американських військових і 700 цивільних службовців.

Далекими від ідилічних були й відносини офіційного Вашингтона з Лі Син Маном: приймаючи в лютому 1950 р. закон про надання Південній Кореї фінансово-економічної допомоги, Конгрес обумовив її включенням до сеульського уряду представника комуністичної партії. На парламентських виборах 30 травня прибічники південнокорейського президента зазнали гучної поразки, отримавши лише 45 із 210 мандатів. З'явилася реальна можливість усунення непримиренних антикомуністів від влади і налагодження конструктивного діалогу з Пхеньяном, але атака північнокорейської армії у неділю, 25 червня 1950 р., що увінчалася повним успіхом, не лише зберегла президентський пост за Лі Син Маном, але й викликала кардинальні зміни в усій світовій політиці.

На Півдні американці просували до влади учасника боротьби за незалежність Кореї досвідченого ліберального політика-емігранта Лі Син Мана. Під прискіпливим наглядом американських військових він мав реалізувати план демократичних перетворень, аналогічний тому, що був розроблений у Вашингтоні для переможеної Японії. Радянська військова адміністрація на Півночі зробила ставку на Кім Ір Сена, що змолоду брав участь у комуністичному антияпонському партизанському русі, змушений був шукати політичного притулку в СРСР, а після визволення в мундирі майора Радянської Армії був переправлений до Пхеньяна і почав швидке сходження по щаблям політичної кар’єри.

Страна в период «перестройки».
После смерти в 1982 г. Леонида Брежнева его преемниками на высшем партийно-государственном посту были больные престарелые люди — Юрий Андропов (умер в 1984 г.) и Константин Черненко (умер в 1985 г.). В марте 1985 г. обновленный партаппарат выдвинул на должность лидера КПСС самого молодого члена политбюро - 54-летнего Михаила Горбачева. ...

Общественное движение в России в первой четверти XIX в
Движение декабристов обозначилось уже в 1814 г., когда одно за другим начали складываться объединения, названные преддекабристскими: 1) «Орден русских рыцарей»; 2) «Священная артель»; 3) «Семеновская артель». Но они не представляли серьезной угрозы государству. 9 февраля 1816 г. была учреждена тайная организация «Союз спасения», ц ...

Русско-турецкая война. 1877-1878гг. Балканский кризис 70х гг.
Восстания в Герцеговине и Боснии 1875г и в Болгарии 1876г были подавлены турками. В ь1876г Сербия и Черногория объявили войну Османской империи. Сербской армией командовал русский генерал в отставке М.Г.Черняев, на помощь сербам прибыло 4 тыс русских добровольцев. Однако турецкой армии при поддержке Англии удалось разгромить сербов, от ...