З огляду на наявність "комуністичної загрози", США внесли питання про Корею на розгляд другої сесії Генеральної Асамблеї ООН. Більшістю голосів та схвалила 14 листопада 1947 р. американський проект резолюції про створення Тимчасової комісії ООН по Кореї, що повинна була забезпечити проведення вільних виборів на півострові й формування загальнонаціонального уряду. Але СРСР відмовився визнати повноваження Тимчасової комісії, а Українська РСР, відповідно, не погодилася взяти участь у її роботі. У результаті напівдемократичні вибори відбулися в травні 1948 р. лише на Півдні, але 12 грудня того ж року Генеральна Асамблея ООН спеціальною резолюцією визнала "єдино законною" проголошену 15 серпня Корейську Республіку зі столицею в Сеулі (площа – 98,5 тис. кв. км, населення – 47,5 млн. чол. на 2000 р.). На Півночі, у Пхеньяні, 9 вересня була проголошена Корейська Народно-Демократична Республіка (площа – 120,5 тис. кв. км, населення – 22 млн. чол. на 2001 р.). Обидві держави розпочали підготовку до об'єднання півострова силою, що полегшувалося завершенням на кінець 1949 р. виведення радянських і американських військ. На Півдні в якості радників залишалося 500 американських військових і 700 цивільних службовців.

Далекими від ідилічних були й відносини офіційного Вашингтона з Лі Син Маном: приймаючи в лютому 1950 р. закон про надання Південній Кореї фінансово-економічної допомоги, Конгрес обумовив її включенням до сеульського уряду представника комуністичної партії. На парламентських виборах 30 травня прибічники південнокорейського президента зазнали гучної поразки, отримавши лише 45 із 210 мандатів. З'явилася реальна можливість усунення непримиренних антикомуністів від влади і налагодження конструктивного діалогу з Пхеньяном, але атака північнокорейської армії у неділю, 25 червня 1950 р., що увінчалася повним успіхом, не лише зберегла президентський пост за Лі Син Маном, але й викликала кардинальні зміни в усій світовій політиці.

На Півдні американці просували до влади учасника боротьби за незалежність Кореї досвідченого ліберального політика-емігранта Лі Син Мана. Під прискіпливим наглядом американських військових він мав реалізувати план демократичних перетворень, аналогічний тому, що був розроблений у Вашингтоні для переможеної Японії. Радянська військова адміністрація на Півночі зробила ставку на Кім Ір Сена, що змолоду брав участь у комуністичному антияпонському партизанському русі, змушений був шукати політичного притулку в СРСР, а після визволення в мундирі майора Радянської Армії був переправлений до Пхеньяна і почав швидке сходження по щаблям політичної кар’єри.

Предпосылки возникновения русской революции
Начало ХХ века. Российская империя представляла собой абсолютную монархию, в которой вся полнота власти принадлежала императору Николаю II. По свидетельству приближенного к царю А.А. Мослова, Николай II по природе своей был застенчив, не любил спорить, отчасти вследствие болезненно развитого самолюбия; был приучен к сдержанности, котор ...

Общественно-политическое развитие СССР в середине 1950х-начале 1960х гг.
После смерти Сталина в марте 1953г у власти оказался триумвират - Маленков, Берия, Хрущев. Отменялись внесудебные органы, реформировалась система ГУЛАГа, была проведена амнистия. 26 июня на заседании Президиума ЦК Берия был арестован. На сентябрьском пленуме ЦК КПСС Н.С.Хрущев был избран Первым секретарем ЦК. Органы госбезопасности бы ...

Внешняя политика СССР при Н. С. Хрущеве
На ХХ съезде КПСС была сформулирована новая доктрина, включавшая два основных пункта: 1) признавалась многовариантность путей построения социализма (с подтверждением принципа «пролетарского интернационализма», т. е. помощи коммунистическим партиям и социалистическим странам); 2) актуализировалась концепция мирного сосуществования госу ...