З огляду на наявність "комуністичної загрози", США внесли питання про Корею на розгляд другої сесії Генеральної Асамблеї ООН. Більшістю голосів та схвалила 14 листопада 1947 р. американський проект резолюції про створення Тимчасової комісії ООН по Кореї, що повинна була забезпечити проведення вільних виборів на півострові й формування загальнонаціонального уряду. Але СРСР відмовився визнати повноваження Тимчасової комісії, а Українська РСР, відповідно, не погодилася взяти участь у її роботі. У результаті напівдемократичні вибори відбулися в травні 1948 р. лише на Півдні, але 12 грудня того ж року Генеральна Асамблея ООН спеціальною резолюцією визнала "єдино законною" проголошену 15 серпня Корейську Республіку зі столицею в Сеулі (площа – 98,5 тис. кв. км, населення – 47,5 млн. чол. на 2000 р.). На Півночі, у Пхеньяні, 9 вересня була проголошена Корейська Народно-Демократична Республіка (площа – 120,5 тис. кв. км, населення – 22 млн. чол. на 2001 р.). Обидві держави розпочали підготовку до об'єднання півострова силою, що полегшувалося завершенням на кінець 1949 р. виведення радянських і американських військ. На Півдні в якості радників залишалося 500 американських військових і 700 цивільних службовців.

Далекими від ідилічних були й відносини офіційного Вашингтона з Лі Син Маном: приймаючи в лютому 1950 р. закон про надання Південній Кореї фінансово-економічної допомоги, Конгрес обумовив її включенням до сеульського уряду представника комуністичної партії. На парламентських виборах 30 травня прибічники південнокорейського президента зазнали гучної поразки, отримавши лише 45 із 210 мандатів. З'явилася реальна можливість усунення непримиренних антикомуністів від влади і налагодження конструктивного діалогу з Пхеньяном, але атака північнокорейської армії у неділю, 25 червня 1950 р., що увінчалася повним успіхом, не лише зберегла президентський пост за Лі Син Маном, але й викликала кардинальні зміни в усій світовій політиці.

На Півдні американці просували до влади учасника боротьби за незалежність Кореї досвідченого ліберального політика-емігранта Лі Син Мана. Під прискіпливим наглядом американських військових він мав реалізувати план демократичних перетворень, аналогічний тому, що був розроблений у Вашингтоні для переможеної Японії. Радянська військова адміністрація на Півночі зробила ставку на Кім Ір Сена, що змолоду брав участь у комуністичному антияпонському партизанському русі, змушений був шукати політичного притулку в СРСР, а після визволення в мундирі майора Радянської Армії був переправлений до Пхеньяна і почав швидке сходження по щаблям політичної кар’єри.

Гангутское морское сражение (1714 г.)
После победы зимой 1714 г. у Лапполо можно было развивать действия на море. К 1714 г. русский флот представлял большую силу, способную потягаться с шведским флотом. Обстановка в Западной Европе несколько улучшилась для России. Между державами-победительницами — Англией, Голландией и Австрией — начались серьезные трения после Утрехтского ...

О реформе военной школы
Система военного образования, доставшаяся России в наследство от Советского Союза, с самого начала создания Вооруженных сил России подвергалась критике, во многом справедливой. Однако существующие недостатки померкли в сравнении с теми «усовершенствованиями» системы военного образования, которые вскоре последовали. Появление новых «сил ...

III (завершающий) этап становления единого государства (1462-1533 гг). К концу ХV в. сложились условия для перехода объединительного процесса в завершающую стадию - формирование единого Российского
Победа великокняжеской власти в феодальной войне привела к ликвидации ряда мелких княжеств и позволила сделать первый шаг в подчинении Новгородской боярской республики. Завершающий этап объединительного процесса занял примерно 50 лет - время великого княжения Ивана III Васильевича (1462-1505 гг.) и первые годы княжения его преемника - ...