Кревська унія
Проте найбільшу частину українських земель було приєднано до Литовського князівства, що утворилося у XIII ст. За князя Гедиміна в першій половині XIV ст. литовці приєднали Берестейщину, а згодом і Пжщину.
1385 р. у замку Крево (нині на території Білорусі) було укладено угоду (Кревська унія) між Польщею і Великим князівством Литовським, яка передбачала об'єднання Литви і Польщі в одну державу внаслідок шлюбу польської королеви Ядвіги і литовського князя Ягайла. На литовських землях запроваджувалося католицтво як державна релігія.
Перемога союзників у Грюнвальдській битві призвела до занепаду Тевтонського ордену. 1466 р. він визнав себе васалом Польщі. Посилення позицій останньої віддзеркалилося в Городельській унії, укладеній 1413 р. між Ягайлом і Вітовтом, за якою • литовські бояри-католики зрівнювалися в правах з польською шляхтою, • в Литві запроваджувався польський адміністративний поділ, • зростав вплив католицької церкви, • литовські князі мали коритися польському королю.
Польським королем і великим князем литовським у другій половині XV ст. став син Ягайла Казимир. Він ліквідував удільні князівства, що залишилися в українських землях. А 1471 р. перетворив Київське князівство на литовську провінцію.
Польська експансія спонукала українських князів Одоєвських, Воро-тинських, Бельських, Олельковичів перейти на бік Москви. Наприкінці XV -у першій чверті XVI ст. Московська держава приєднала до своїх володінь землі Чернігівщини, Сіверщини, Смоленщини. Прагнучи утворити окрему державу з українських, російських, білоруських земель, що перебували під владою феодальної Литви, український магнат князь М.Глинський підняв 1508 р. повстання. Але воно зазнало поразки. Глинський утік до Москви, де згодом був ув'язнений і помер.
Общественно-политическое развитие СССР в 1950-х – середине 1960-х
гг
После смерти И. В. Сталина (5 марта 1953 г.)
наиболее влиятельными фигурами в руководстве СССР были:
1) Г. М. Маленков
;
2) Н. С. Хрущев
;
3) Л. П. Берия
.
В итоге политической борьбы (март-июнь 1953 г.)
– удалось устранить Л. П. Берию за «преступное посягательство» на партийное руководство обществом, Г. М. Маленков был снят с пос ...
Победа контрреволюции. Причины поражения революции в Италии.
В марте 1849 г. пьемонтские войска возобновили военные действия против Австрии, но вновь потерпели поражение. Король Карл Альберт отрекся от престола в пользу сына Виктора Эммануила и бежал за границу. Исход войны стал трагедией для многих областей Италии. Австрийские власти оккупировали Тоскану, и возвели на престол своего ставленника ...
Особенности революции в Италии. Провозглашение Римской республики.
К середине XIX в. значительная часть Италии (Ломбардия, Венецианская область) находилась под австрийским владычеством. В Парме, Модене и Тоскане правили родственники австрийских Габсбургов. В Римской области сохранялась светская власть папы, который также был противником национального объединения страны и прогрессивных преобразований. ...